Две дороги сплелись – стали общею тропкою.
Два ручья потекли – стали общей рекой.
Мы шагаем с тобой одной вместе походкою,
Две судьбы завязав одной нашей судьбой.
Счастье просто нельзя удержать лишь ладонями.
Нужно нежность хранить и в душе и сердцах.
Чтобы были всегда мы в друг друга влюблёнными,
Не теряя в пути, что дано в небесах.
Всё у нас на двоих, всё у нас с тобой поровну.
Даже если печаль, и она на двоих.
Мы с тобою пошли, по любви, в одну сторону.
В унисоне сердца – счастье видимо в них.
Подарила нам жизнь дар – одним быть из странников,
Дав возможность вдвоём одну строить ладью,
Чтобы в ней, по волнам, став друг другу избранником,
Устремиться вперёд, создавая семью.
Счастье просто нельзя удержать лишь ладонями.
Нужно нежность хранить и в душе и сердцах.
Чтобы были всегда мы в друг друга влюблёнными,
Не теряя в пути, что дано в небесах.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 2284 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
