Ісус — Ім’я вічне, величне, святе.
Чому ж, Боже, ми не цінуєм Тебе?
Ісус — навіки, Ти — Спаситель, Творець,
Ти — наш Відкупитель, Ти — Пастир овець.
Ти був, є і будеш! Навіки ти Бог!
В Тобі пристань миру у світі тривог.
Ти — світло для світу, Ти — якір, маяк,
Не йдуть все ж до світла всі люди однак.
Ти — двері у небо, Ти — радість, спокій,
На поміч спішиш, тим хто кличе, мерщій.
Ти любиш, прощаєш, від зла бережеш.
Я вірю, я вірю — у небо введеш!
Будь, Боже, зі мною, будь світлом в мені,
Не дай захолонути в мороці й злі.
Зігрій ближніх душі і їх обніми,
Про Ім’я Твоє через мене скажи.
Стань їм зрозумілим, рости, Ти рости,
Євангельську вістку в серця поклади.
А я, як листочок, колись опаду,
Хай місце у Царстві Твоєму знайду.
А поки що “тінню від сонця й жари”,
Для когось я можу служити в житті.
Ти влий Свої сили, моя Ти лоза,
Хай буде прославлене Ім’я Христа!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Слепость душ - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
*Фотоиллюстрация "Слепой музыкант" взята из Интернета по ссылке:
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1840-1860/Mikeshin/2.JPG
** Что касаемо самого стиха, то в первоначальном экспромте это было так:
* * *
слепость душ-
страшней всего.
не сравнится с ней-
глазная...
ведь наощупь-
можно жить.
с пустотой в душе?!
ВСЕ ЗНАЮТ:
глаз незрячесть
не сравнить
с чернотою-
бездуховной...
можно
с чистотой дружить-
даже в бельмах,
безусловно!
но, с коростою души-
закрывается сознанье;
в чувствах-
как не вороши,
не прозреешь-
осязаньем.
18.08.2008
НО, в публикации я заменила это самое:
"все знают" на "едва ли", потому как подумалось,
что это будет все же более уместным - точнее, что ли?!
Вот так и живут эти два варианта - родственной стихомыслью...
Людмила Солма, 2009
